Нібито й добре знаючи чим живе наше місто, ми рідко асоціюємо Чернігів з перспективним майданчиком для ІТ-галузі. Та й для інших сфер також. Але насправді, великі вітчизняні й міжнародні компанії вже опановують місто: запускають нові проєкти, розробляють програмне забезпечення і створюють нову нішу на ринку праці.
У Чернігові нині працює понад 30 офісів ІТ-компаній, серед яких EVO, SendPulse, Valtech, Snov.io, Speroteck тощо. Все більше українських айтішників з інших міст, включаючи столицю та міста-мільйонники, обирають Чернігів для роботи та постійного місця проживання.
Хто вони й що мотивувало їх зробити саме такий вибір, попри поширеній думці, що у невеликому місті шанси отримати можливості професійного розвитку та гідної оплати такі ж невеликі? Відповіді ми дізнавалися у п’ятьох спеціалістів різних ІТ-компаній, які переїхали до Чернігова і ні про що не жалкують.
Колись давно, у далекій-далекій галактиці…
Обставини для переїзду у наших героїв були різні: і пов’язані з професійною діяльністю, і за покликом серця. Останнє особливо стосується Максима Туленка. Зараз він працює у компанії Snov.io, подолавши заради коханої шлях від міста Лева до “міста легенд”:
“Відслуживши півтора року, я влаштувався адміністратором в один із закладів Львова. На всі інші місця роботи потрібен був досвід роботи, а я був учорашнім строковиком. Втім, весь час паралельно шукав кращі пропозиції. На роботі познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка приїхала до Львова. Ну, і як кажуть, закрутилось-завертілось... Вирішили жити разом у Чернігові. Я почав готуватись до переїзду, розмістив своє резюме на сайтах з пошуку роботи. І одного дня, коли мирно відсипався від чергової нічної зміни, мені зателефонував рекрутер компанії Snov.io, де я зараз і працюю”.\
Віола Горошок, проєктна менеджерка компанії CRM Studio, до цього працювала на Сході України в міжнародній аудиторській компанії:
“Через події, що відбувалися в країні у 2014 році, компанія змушена була залишити регіон і співробітникам запропонували переїзд до Києва, – розповідає Віола. – Я була на початку декрету і хотілося спокійнішого місця. Вибір упав на Чернігів. Я дуже добре знала це місто ще з дитинства, бо часто приїжджала сюди на канікули до рідних. Мені подобається близькість Чернігова до Києва, повітря та клімат. Земляки мене зрозуміють!”
А от Максим Мельник, СЕО у Satu.kz, переїхати до Києва з Сумської області мріяв ще зі школи. Йому це вдалося: багато років він навчався і працював у столиці. До Чернігова перебрався, коли компанія EVO запропонувала йому очолити запуск нового проєкту – аналогу Prom.ua, а сьогодні найбільшої платформи для інтернет-торгівлі в Казахстані.
“Сім років тому наша компанія вирішила відкрити комерційний департамент для своїх бізнес-проєктів,– згадує Максим.– Ми розглядали міста, які поруч і де багато молодих людей. Серед них були Житомир і Черкаси, але вирішили зупинитися на Чернігові, адже крім відповідності нашим критеріям, тут є політехнічний університет, де навчається велика кількість місцевої молоді.”
Аби стати частиною команди нового чернігівського стартапу, Юлія Прима, яка працює зараз маркетологинею у 13Chat, зважилася залишити роботу в Києві у великій клінінговій компанії (надають послуги з прибирання квартир та інших приміщень. – Прим. ред.):
“Ланцюг змін запустило торішнє жовтневе повідомлення у Facebook про те, що 13Chats шукає копірайтера (спеціаліста для написання текстів. – Прим.ред.) на часткову зайнятість, – каже Юлія. – Я відгукнулась на цю пропозицію, а після виконання тестового завдання мені запропонували позицію маркетолога. Я погодилась майже без роздумів і через деякий час переїхала, щоб бути ближче до команди.”
Чи довелося пожалкувати?
За переїздом завжди стоять зміни та новий досвід. А ще – величезний стрес. Максим Мельник зізнається, що до того жодного разу не був у Чернігові й не знав чого чекати від нового міста:
“Сюди я переїхав з дружиною і спочатку був просто в щоці! Перше, що помітив – це різниця у темпі життя між Черніговом та Києвом. У столиці ти постійно кудись поспішаєш, біжиш… Ти віддаєш енергію, але одночасно береш її в когось. А тут тільки віддаєш. Принаймні, тоді я так це відчував, маючи відповідальність розпочати проєкт з нуля.
Чесно кажучи, я не вірив, що надовго залишуся у Чернігові. Казав дружині, що це тимчасово, ось налагоджу усі процеси, роботу команди, і ми повернемося до Києва, – згадує він. – Але ми швидко втягнулися: з’явилися нові знайомі, друзі, я відновив свої заняття спортом і став просто кайфувати від розміреного життя міста! За час, поки я живу тут, у мене народилося двоє дітей, тож на моєму прикладі це місто це дуже позитивно впливає на демографічний стан у країні (сміється).”
А от Максиму Туленку знайомство з Черніговом принесло позитивні емоції від самого початку:
“В Чернігів я закохався з першого погляду. Місто дуже зелене, багато парків, є річка, і вона не під землею! Не міг повірити, коли я побачив, що в Чернігові можна купити каву за 20 гривень.”
Постійно живучи у Чернігові, ми не завжди помічаємо те, що бачать люди, які приїжджають зі “свіжим поглядом”. На думку Олександра Мітькіна, проєктного менеджера компанії Speroteck, Чернігів – це дуже комфортне місто для життя, і тому є кілька причин:
“По-перше, розміри міста не дуже великі й можна швидко дістатися різних його частин навіть громадським транспортом. Особливо це помітно у порівнянні з Києвом. У Чернігові не дуже багато велетенських багатоповерхівок, особливо в центрі, тому вулицями міста приємно гуляти”, – пояснює Олександр.
“Після переїзду з Києва я довго не могла призвичаїтися до трьох речей: абсолютної чистоти на вулицях, тиші за вікном та дешевого таксі”, – додає Юлія Прима.
Дивимося у майбутнє
Зараз ми спостерігаємо бурхливий розвиток ринку ІТ в Україні в цілому, але що б могло сприяти цій тенденції саме тут, у Чернігові? На думку Максима Мельника, чудовим прикладом для державної та місцевої влади може стати досвід Естонії, яка продемонструвала значний ріст ІТ-галузі після придбання корпорацією Microsoft відомого естонського програмного забезпечення Skype.
“Необхідно запрошувати сюди великі ІТ-компанії, дати їм певні податкові пільги та преференції. Поява їх у Чернігові сприятиме не тільки розвитку ринку, а й наповненню місцевого бюджету завдяки сплаті ними податків”, – каже Максим.
Юлія Прима та Віола Горошок сходяться на думці щодо необхідності спрямувати зусилля на інформаційну складову:
“Роботу в Чернігові я вважаю своїм головним успіхом, – зізнається Віола. – Ще коли я вивчала ринок вакансій тут, то за рівнем заробітної плати здавалося, що знайти щось варте уваги нереально. Для мене стало відкриттям як насправді багато IT-компаній є в місті.”
На думку Юлії Прими, оскільки таким самим одкровенням ІТ-потенціал Чернігова і висока зайнятість у цій сфері може стати для багатьох, IT-компаніям потрібно робити ставку на інформаційний супровід: це допоможе підвищити обізнаність місцевої молоді, а також буде приваблювати спеціалістів з інших регіонів.
Експерти також зазначають, що Чернігів потребує покращення кадрового ринку, аби підготовка кваліфікованих спеціалістів відбувалася саме тут.
“Є проблема деякої інертності молоді. ІТ – це сфера дуже інтенсивного розвитку, а підходи до навчання зараз залишають бажати кращого”, – вважає Олександр Мітькін.
Тут завжди є робота
Для багатьох чернігівців сфера ІТ поки що вкрита атмосферою деякої таємничості. Існує думка, що робота в ІТ – це лише про програмування. Можливо, через це іноді молоді люди не наважуються спробувати свої сили у цій галузі, не маючи відповідних навичок. Багато хто з них вирішує шукати кращої долі деінде, хоча чернігівська ІТ-галузь має багато пропозицій поза спеціальністю програміста.
“Я б сказав, що це такий самий стереотип, як якщо ти працюєш в туристичній компанії, то обов’язково будеш багато подорожувати, – жартує Максим Туленко і додає: – Насправді окрім розробників є ще дуже великий штат працівників від маркетингу, підтримки, продажів, дизайну та ін. Зробити класний продукт – це ще пів справи. Потрібно, щоб про нього дізнались, зацікавилися та купили. Особисто я прийшов без найменшого досвіду в ІТ. Перші місяці постійно гуглив, щоб з’ясувати половину термінів, які чув, та вдавав, ніби я в “темі” і все розумію.”
Як зазначає Максим Мельник, ввійти в ІТ без відповідних знань нелегко, але успішні й поважні компанії постійно створюють інтернатури, школи, проводять освітні заходи. Тому той, хто прагне працювати в цьому напрямі, може легко здобути певний досвід навіть у форматі дистанційного навчання:
“IT – це, в першу чергу, про людей, а не програмування, – підсумовує Юлія Прима. – Віра в продукт об’єднує талановитих, зухвалих і драйвових творців – тих, хто не готовий витрачати життя на безцільне сидіння в офісі з 9 до 18. Відкритих позицій безліч, просто наважтесь подати резюме!”
Джерело: www.0462.ua/