Як конкурси з програмування допомагають у професійному розвитку

Оновлено: 10 січ.


Привіт! Мене звати Ігор Меліхов і в цьому році я став координатором українського відбору Міжнародного конкурсу комп’ютерних проєктів Infomatrix 2021. Пройшовши шлях від учасника конкурсів комп’ютерних проєктів до члена журі, організатора хакатону і, врешті-решт, координатора відбору, я бачив та аналізував велику кількість учнівських та студентських проєктів, знайомився з науковими керівниками, які вже десятки років готують молодих учасників до таких конкурсів, та й сам готував не один захист.

У цій статті я хочу поділитися власним досвідом та думками щодо проєктної діяльності, «секретами» успіху, розповсюдженими помилками та можливостями подальшого розвитку в цьому напрямі.

Кому це буде корисно? Усім, хто має відношення до учнівської та студентської проєктної діяльності, а саме: безпосередньо учасникам, викладачам, науковим керівникам, організаторам заходів, членам журі та навіть батькам.

Як я познайомився з програмуванням

Моє знайомство з програмуванням розпочалося ще в сьомому класі. Маючи можливість проводити лише пів години на добу за комп’ютером через проблеми із зором, я самостійно знайшов статті з Pascal та почав створювати власні невеликі програмки: калькулятор квадратних рівнянь, «хрестики-нулики», застосунок для вивчення іноземних слів...

Писав я їх «в стіл», кілька разів змінював платформи та мови програмування, аж допоки не натрапив на ідею створити середовище програмування NIDE для модифікацій до відеогри Minecraft: Bedrock Edition. Сьогодні цей застосунок повністю замінено набором інструментів для Visual Studio Code, проте тоді це був дійсно великий крок в розвитку спільноти розробників цих модифікацій. А я отримав можливість на реальному проєкті розвиватися як програміст та як менеджер. Окрім того, я розробив кілька сайтів, пов’язаних з цією спільнотою, один з яких (бібліотека модифікацій Inner Core Mods) і сьогодні має більше семи тисяч відвідувачів на тиждень.

У 2017 році саме з власним середовищем програмування я взяв участь у своїй першій науково-практичній конференції «Novel Technologies of Smart Society», що відбувається щорічно в НУ «Чернігівська політехніка». Інформацію щодо конференції мені надала мій науковий керівник Лемешовець Анна Володимирівна, і не в останню чергу саме завдяки її порадам та настановам цей виступ був успішним.

Проєктна діяльність та участь у конкурсах, хакатонах і олімпіадах з програмування

Я ніколи не був олімпіадним програмістом. Мені не було цікаво ані вивчати теоретичну базу, необхідну для успішних виступів, ані серйозно готуватися до алгоритмічних олімпіад. Так, я брав у них участь, але далі обласного етапу жодного разу не потрапляв.

Усе змінилося, коли у 2017 році я вперше взяв участь у конкурсі комп’ютерних проєктів ITalent. Формат конкурсу, в якому судді оцінюють власні розробки учасників та їх захисти, виявився саме тим, чого мені не вистачає в типових олімпіадах. Отримавши перше місце на цьому конкурсі, я відкрив для себе шлях у світ проєктної діяльності і згодом став переможцем Всеукраїнського чемпіонату інформаційних технологій «Екософт-2018», отримавши бажане запрошення до Румунії на Infomatrix-2018. Були в моїй історії і поразки — зокрема, я не отримав жодної нагороди в конкурсі «Золотий Байт 2017», оскільки для участі у номінації «Startup Challenge» необхідно мати певну комерційну модель, а не просто крутий програмний проєкт.


Постерний захист на чемпіонаті «Екософт-2018»


Своєю найяскравішою перемогою я вважаю Міжнародний конкурс комп’ютерних проєктів Infomatrix-2018. Конкурс відбувався в Бухаресті, тож довелося шукати можливості фінансування такої поїздки. На щастя, таку підтримку надало Управління освіти Чернігівської міської ради. І от — я уже в Румунії, один з 13 фіналістів, обраних представляти Україну. Чи знав я тоді, що візьму не тільки таке бажане золото, а й перше для України гран-прі за історію конкурсу? Детальніше про свої враження від конкурсу я уже ділився у цій замітці.

Міжнародний фінал складався з двох основних частин: постерний захист (учасники знаходяться у великій залі поруч зі своїми постерами та розповідають про свій проєкт усім охочим) та захист в приватній кімнаті перед суддями. Звісно, вирішальною є саме друга частина, хоча певну кількість балів судді виставляли і за постер, і за міжкультурний обмін, і за документацію до проєкту. Добре пам’ятаю, що в ніч перед захистом ми поспали не більше двох годин: окрім яскравих вражень була неймовірна атмосфера всередині команди, і нам хотілося провести більше часу разом.

Сам захист пройшов ідеально — за три хвилини я чітко і яскраво розповів усе, що планував на п’ять, і з легкістю відповів на всі питання суддів. Але за цим легким та яскравим захистом стояло багато роботи... Власне, про це розкажу далі в статті.